Бородай Людмила Миколаївна
Освіта
вища
Кваліфікація
І кваліфікаційна категорія
Спеціальність
вчитель фізики та математики
Стаж роботи
17 років
Предмети, які викладаю
фізика, астрономія, математика, образотворче мистецтво, інформатика,
Відомості про підвищення кваліфікації:
02.10.2017 - 30.11.2017 рік Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім.. М.В.Остроградського
19.04.2017 - 08.09.2017 рік Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. М.В.Остроградського
Член районної творчої групи вчителів фізики Полтавського району
Переможець районного етапу "Учитель року - 2015" у номінації "ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО"
Переможець районного етапу "Учитель року - 2018" у номінації
"ФІЗИКА"
Рецепт учительського щастя:
Візьміть чашу терпіння,
налийте туди повне серце любові,
вкиньте дві пригорщі щедрості,
хлюпніть туди ж гумору, посипте добром,
додайте якомога більше віри, і все це добре перемішайте.
Потім намажте на шматок відпущеного вам життя
і пропонуйте всім, кого зустрінете на своєму шляху.
Саме з такими словами проводжала мене моя перша вчителька, моя матуся, у широкий дорослий світ, коли у мене в руках з’явилась невелика синенька книжечка під назвою «Диплом». Я стала вчителем…ні не так я стала ВЧИТЕЛЕМ!!!!
Мрія, до якої я так довго йшла, здійснилась.
Ось і школа а за спиною тихенький шепіт дитячих голосочків: «Нова вчителька, нова вчителька… цікаво а чому вона нас вчитиме».
Ейфорія промайнула швидко і райдужні хмаринки перетворилися на буденні справи, які із сторони здавалися зовсім не цікавими та монотонними, але то тільки здавалося бо кожен день приносив нові враження, нові емоції і знання. Я вчила свої дітей і разом з ними теж вчилась. Вчилась мудрості і терпіння у старших колег, цікавості і радості відкриттів у свої дітлахів. Час пролинав непомітно і от мої перші голуб’ята вилетіли у світ, світ дорослих турбот і проблем. Вони полетіли а я лишилась, щоб вчити нові русяві і курчаті голови розуму, добра і любові.
Пройшли роки і одного зимового, надзвичайно холодного, покритого густим морозним малюнком дня в міському автобусі за спиною я почула : «Нова вчителька… цікаво а чому вона нас вчитиме?», - і щось неймовірно тепле зігріло душу і змусило оглянутися. За спиною сиділа симпатична молода пара з малюком на руках. Ледь помітне і таке знайоме промайнуло в посмішках цих юних батьків та засяяло теплим сонечком. Це були мої перші пташенята… Ми дуже довго з ними спілкувалися, виявилось що майже всі влаштувалися і достойно йдуть по життю, що вони кілька раз намагалися мене відшукати, але так як я змінила місце роботи та місце проживання їм це не вдалося, що всі товаришують і спілкуються між собою.
Вони говорили і говорили, а я сиділа слухала і мені було так приємно і тепло, що здавалось немає ні зими, ні морозу, ні життєвих проблем а є лише мій світ – світ любові і добра, світ вдячних яскравих очей і теплих посмішок. Це моє життя, моя професія, моє покликання, мій стиль життя – я вчитель, ні не так, Я ВЧИТЕЛЬ!!!!!
