Мета: популяризація нетрадиційних технік образотворчого мистецтва;

залучення до світу прекрасного шляхом власноручного створення шедеврів образотворчого мистецтва ( ручний розпис піалки у стилі Ебру)

розвиток творчих здібностей учасників майстеркласу.

Хід роботи

1. Знайомство з нетрадиційною методикою «танцюючих хмарин»
2. Історія винекнення техніки Єбру та її застосування на сході
3. Перегляд відеоролика «Ебру. Робота турецького майстра»
4. Тренувальні вправи
5. Виконання розпису за власними уподобаннями керамічних піалок
6. Мистецтво малювання фарбами на воді - ебру - настільки древнє, що дотепер ученими точно не з'ясовано де воно зародилося, але в тім, що воно прийшло зі Сходу, учені одностайні. Свого розквіту ебру досягло в Туреччині й одержало другу назву - турецьке мраморирование. Техніка ебру чим - те схожа з технікою суминагаши, але тільки на початку. Перший етап такої ж. У невелику прямокутну ємність наливається спеціально приготовлений водяний розчин і додаються нерозчинні у воді фарби.

Фарби змішуються між собою, утворюючи вигадливі, неповторні візерунки. Художник накладає на поверхню води аркуш паперу, через кілька секунд обережно знімає. На папері друкується малюнок, а вода стікає.

Так робиться основа або тло для ебру, але це ще не готовий малюнок. Процес виготовлення ебру трудомісткий, має кілька етапів і створюється за допомогою різних компонентів, які прекрасно доповнюють один одного.

На відміну від суминагаши, для ебру звичайна вода не підходить, готується грузлий водяний розчин. В ебру використовуються тільки натуральні матеріали. Необхідну в'язкість воді надає нектар гевени (ця рослина росте тільки в Туреччині), що має слабкі властивості, що клеять. Кисті, якими художник змішує фарби й оформляє картину, зроблені з кінського волоса й деревини рожевого дерева. Після того, як тло для ебру повністю висохне, на папері закріплюється трафарет, і художник наносить основний малюнок або тему. І тільки тоді добуток буде називатися ебру.

У кожного ебру є своє ім'я, особливо вдалі картини названі іменами художників. Наприклад, ебру Хатиф була названа на честь майстра, що створив унікальні, зовсім нові зображення квітів. Мистецтво створення ебру передавалося з покоління впоколение. У добутку більше цінувалося тло, чим сам малюнок, і майстерність художника оцінювалася по складності й примхливості різнобарвного візерунка, на якому тема була лише доповненням.

Ебру це своєрідна філософія, і картини найчастіше були способом самовираження, коли художник прагнув передати на папері свої самі таємні думки й почуття, відобразити близькість людини із природою.

Трішки історії

Мармуро́вий папі́р, ебру — різновид живопису, характерний для країн Сходу, продуктом якого є малюнок, створений на воді (або спеціальному розчині), і згодом обережно перенесений на папір чи іншу поверхню. Впродовж століть цей метод використовувався як основа для створення каліграфії, оздоблення приміщень, прикрашення обкладинок книжок тощо.

Вважається, що ебру з'явився в 15 столітті у регіоні Центральної Азії, столицею якої було місто Герат (теперішня територія Афганістану), у період правління ісламської династії Тімурідів. Інші джерела свідчать про те, що це мистецтво з'являється у пізніший період, під час правління династії Шайбанідів у містах Самарканд та Бухара, що на території теперішнього Узбекистану.

Не існує прямих доказів щодо приналежності ебру до більш ранніх мистецтв Китаю та Японії. Цей метод перенесення малюнку в ісламському світі став відомий як كاغذ ابرى kâghaz-e abrî чи просто ابرى abrî. З фарсі перекладається як «малюнок у хмарах». Однак турецькі науковці притримуються думки, що сама назва abreh ابره має турецьке походження і означає «кольоровий». На сьогодні це мистецтво є досить відомим як в Ірані, де його називають ابرو باد abrû-bâd (перекл. «хмари та вітер»), так і в Туреччині - ebru.

Мистецтво розвинулося в імперії Сефевідів у Персії, Османській імперії і в Декканському султанаті в Індії. У кожному випадку використовувалися особливі методи приготування основи (розчину), на якому відображався малюнок до його перенесення на папір. Розчин мав рослинне походження.

У Туреччині

У Туреччині мистецтво, відоме як ebru, є досить популярним і у наші дні. Використання цього терміну датується 19 століттям. Найпершим зразком ебру періоду Османської імперії є копія Hâlnâmah حالنامه , виконана поетом Аріфі, відомим як Гуй-і Чевган. Текст був закінчений у 1540 році. Також одним із перших турецьких представників цього мистецтва був Тертіб-і Рісале-і Ебрі (ترطيبِ رسالهِ ابری). Іншим відомим живописцем 18 століття був Хатіп Мехмед Ефенді (помер у 1773 р.), котрий започатковує традицію зображення флори, характерну і сучасним турецьким малюнкам-ебру.

Саме турецьке ебру датується серединою 19 століття і пов'язане з кількома майстрами живопису суфійського ордену Накшбанді, який знаходився в текке Озбеклер в Султантепе, біля Юскюдару. Засновником вважається Садик Ефенді (помер у 1846 році). Він вчився мистецтву у Бухарі і навчив йому своїх синів — Єдему та Саліху. За часів популяризації мистецтва Єдем у приміщенні текке почав виготовляти декоративний папір для забезпечення потреб друкарського виробництва у Стамбулі, що тільки розпочинало своє існування.

Першим учнем Єдема Ефенді був Неджмеддін Окйай (1885—1976). Він був першим викладачем ебру в Академії Образотворчого Мистецтва у Стамбулі. Він поєднував флорові зображення з традиційною каліграфією. Його учнем був Мустафа Дюзгюнман (1920 — 1990), вчитель багатьох відомих майстрів ебру у Туреччині сьогодення. Особливістю його робіт було зображення ромашки, що відображає його флоральне наслідування вчителя.

Перегляд відеоролика «Ебру. Робота турецького майстра»

Тренувальні вправи

Правила роботи з фарбами та техніка безпеки під час виконання роботи

1. Всі роботи виконувати легкими, плавними, помірно швидкими рухами
2. Фарби змішують лише в спеціальних посудинах
3. Після забору фарби шило протирають серветкою (з шилом поводяться обережно, щоб не поранити себе та інших)
4. З фарбами працюють обережно при потраплянні фарби на шкіру відразу протирають серветкою, при потраплянні у очі негайно промиваюсть великою кількістю води та відразу звертаються до лікаря.
5. Перенесений на носій малюнок залишають до повного висихання

Виконання розпису за власними уподобаннями керамічних піалок